Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 922/10/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.

суддів Поляк О.І., Шаргала В.І.

за участю сторін:

від позивача: Левченка О.Є. дов. №34/10 від 30.12.2013 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 р.

у справі №922/10/14 Господарського суду Харківської області

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "Інвест Маркет Україна"

про стягнення 10650,20грн.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до про стягнення заборгованості за Договором поставки природного газу №11/Б-14ПР-01 від 30.08.2011 р., яка складається з суми основного боргу в розмірі 9326,55 грн., пені в розмірі 713,97 грн., інфляційних втрат в розмірі 9,33 грн. та 3% річних в розмірі 600,35 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.03.2014р. (суддя Кухар Н.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2014р. (судді: Пелипенко Н.М., Івакіна В.О., Россолов В.В.), позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто - 713,97 грн. пені, 9,33 грн. інфляційних втрат та 600,35 грн. - 3% річних; судовий збір у розмірі - 1720,50 грн. В частині стягнення 9326,55 грн. основного боргу провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не виконав свого зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого природного газу за Договором поставки природного газу. В частині припинення провадження судові рішення мотивовані тим, що сума основного боргу є погашеною внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням та постановою в частині припинення провадження щодо стягнення суми основного боргу, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 215 та 601 Цивільного кодексу України та ст.ст. 42, 43, 83 Господарсько-процесуального кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в частині стягнення суми основного боргу. Вимоги касаційної скарги заявник мотивує тим, що зарахування зустрічних вимог може, але не повинно здійснюватися за заявою однієї із сторін, тому зазначена заява не є обов'язковою для іншої сторони. Таким чином, позивач вважає, що такий взаємозалік за заявою однієї із сторін може здійснюватись лише у разі відсутності заперечень іншої сторони.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить оскаржені судові рішення залишити без змін як законні та обгрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення як без підставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

30.08.2011 р. між Харківською філією Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Інвест-Маркет України" (покупець) укладено договір поставки природного газу №11/Б-14ПР-01. Додатковою угодою №1 від 19.10.2011 р. було внесено зміни до деяких пунктів зазначеного договору.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити покупцю імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього Договору. Період поставки - з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року (п.1.2. Договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку: за серпень 2011 року - протягом 3-х банківських днів з дати укладення цього договору; за вересень 2011 року: оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться протягом 3-х банківських днів з дати укладення цього договору; оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Ціна за 1000 куб. м. газу обумовлена розділом ІІІ договору.

На виконання умов договору постачальником - позивачем за відповідними актами приймання-передачі протягом серпня-жовтня 2011 року поставлено природний газ в обумовлених обсягах на суму 45126,55 грн.

Однак, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату за спожитий природний газ, у зв'язку з чим станом на грудень 2013 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 9326,55 грн.

На вказану суму боргу позивачем було нараховано пеню в розмірі 713,97 грн., інфляційні втрати в розмірі 9,33 грн. та 3% річних в розмірі 600,35 грн. Вказані розрахунки перевірені судами попередніх інстанцій та визнані правильними.

Разом з тим, господарськими судами встановлено, що між сторонами був укладений договір №11/11-34Пр-01 поставки природного газу від 14.12.2010 р., предметом якого є поставка природного газу у визначених обсягах у період з 01січня 2011року по 31 грудня 2011 року і за яким відповідачем здійснено переплату в розмірі 10671,84 грн., тобто позивач на вказану суму коштів природний газ не поставив.

Приватним акціонерним товариством "Інвест-Маркет України" було надіслано лист на адресу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №3 від 04.02.2014 р. з пропозицією укласти угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог. Позивач, не погодився на зарахування зустрічних однорідних вимог, посилаючись на різні ставки оподаткування, про що повідомив відповідача листом №31/26-987 від 24.02.2014р.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором з оплати отриманого природного газу, з огляду на положення ст.ст. 193, 216, 230, п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу, судова колегія касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні норми містить і ст.203 Господарського кодексу України.

З приписів наведених норм вбачається, що для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідні наступні умови: вимоги мають бути однорідними та зустрічними, тобто кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим, строк виконання таких вимог за одним зобов'язанням настав, а щодо зустрічних - може бути не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги або також настав, стороною подана іншій стороні заява про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Судами встановлено наявність всіх необхідних умов для зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого відбулось погашення суми основного боргу, тому суди попередніх інстанцій правомірно відповідно до п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинили провадження у справи в частині позовних вимог щодо стягнення 9326,55 грн. основного боргу. При цьому судами встановлено відсутність обставин, коли виключається можливість заліку зустрічних однорідних вимог (ст. 602 ЦК України).

А відтак, суди правильно вирішили спір у даній справі.

З огляду на викладене, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 р. у справі №922/10/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Поляк О.І. Шаргало В.І.